omg рабочий сайт Кола Codein напиток Lean (лин) магазин наркотиков

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Как я купил кодеин и сбежал из дебильного военного училища

Алексей, 18 лет, полный фрик, самая настоящая наркоманская сволочь. Признаюсь, жизнь меня не баловала и я решил, что наркотики - это единственный выход. И вот моя история, которая началась с закладок и круглых таблеток.

Я крутился по задворкам города, искал надежного поставщика, чтобы замутить кайф самому. И однажды, благодаря подсказке одного своего хомячка, наткнулся на барыгу, который готов был продать мне закладки. Я привстал в ступоре, увидев перед собой круглые таблетки, которые были полным стимулом для моей наркоманской души. Цена была довольно высокой, но я был готов заплатить любую сумму, лишь бы получить свою порцию наслаждения.

Так началась моя долгая и опасная связь с закладками. Каждый день я искал возможность прикупить эти маленькие круглые счастья. Но однажды, когда закончились деньги, я решил попробовать новый вид наркотика - белый героин. Знал, что это реально опасно, но мои стимулы были сильнее.

Я нашел дилера через своих приятелей и купил свою первую дозу белого героина. Помню, как я, дрожащими руками, взял таблеточку и впервые вживил ее в свой жилет. Моментально меня плющило, но это было так найс! Чувство полного расслабления и эйфории охватили меня. Я понял, что это то, чего искал всю свою жизнь.

Мои постоянные погружения в наркотическое опьянение лишь усиливали мой стимул получить еще больше. И однажды, проведя целую ночь в глубоком тумане, я вспомнил о том, что я все еще учусь в дебильном военном училище. И понял, что мне пора оттуда сбегать.

Моя ситуация была сложной, но я решился на рискованное предприятие. Я нашел дилера, который был готов продать мне большую партию закладок за недорого. После того, как я получил свою порцию, я прикинулся больным и попросил передать мне все лекарства, чтобы я мог принимать их в нужное время. Конечно, я не собирался пить таблетки, но они пригодятся мне для своего плана.

Военные были настолько дебильными, что не обратили внимания на то, что я каждый день принимаю круглые таблетки. Они не понимали, что это был не стимул для меня, а настоящая стимуляция свободы. Я продолжал свое наркотическое путешествие и каждый раз, когда они проверяли, что я принимаю, я демонстрировал им свои таблетки, полученные от дилера.

Моя планы по сбегу из училища были проработаны до мелочей. Однажды, когда никого не было вокруг, я украл пару униформ и прочих принадлежностей с военной базы. Спрятал всё это в своем рюкзаке, который всегда носил с собой. И вот настал тот день, когда я решился на последний шаг - побежать из этого дебильного места и больше никогда не оглядываться.

Так я взял последнюю дозу своих круглых закладок, чтобы дать себе энергетический стимул и побежал, наслаждаясь своей свободой. Я чувствовал себя так найс, зная, что больше ничто не ограничит меня. Я больше не был просто наркоманом. Наркотики и попытки сбежать из учебного заведения - это ничто иное, чем путь вникуда. Бросьте эту фигню, найдите свои настоящие стимулы и реальные цели в жизни.

И помните, братцы, наркотики - это никогда не выход, а только путь к гибели! Держитесь подальше от них и стройте свою найс жизнь!